Простийпошук |
Розширенийпошук |
Покажчики
|
Професійний пошук |
Рубрикатор НБУВ |
Розподілений пошук |
Бази даних
Наукова періодика України - результати пошуку
Книжкові видання та компакт-дискиЖурнали та продовжувані виданняАвтореферати дисертаційРеферативна база данихНаукова періодика УкраїниТематичний навігаторАвторитетний файл імен осіб
 |
Для швидкої роботи та реалізації всіх функціональних можливостей пошукової системи використовуйте браузер "Mozilla Firefox" |
|
|
Повнотекстовий пошук
| Знайдено в інших БД: | Книжкові видання та компакт-диски (2) | Реферативна база даних (16) |
Список видань за алфавітом назв: Авторський покажчик Покажчик назв публікацій  |
Пошуковий запит: (<.>A=Годік О$<.>) | ||||
|
Загальна кількість знайдених документів : 24 Представлено документи з 1 до 20 |
||||
| ||||
| 1. | 
Кривченя Д. Ю. Мезопортальне шунтування при допечінковій формі портальної гіпертензії в дітей [Електронний ресурс] / Д. Ю. Кривченя, О. Г. Дубровін, В. П. Притула, О. С. Годік, Р. В. Жежера, В. В. Яременко, О. О. Гришин // Хірургія дитячого віку. - 2013. - № 3. - С. 45-49. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Khdv_2013_3_11 | |||
| 2. | 
Кривченя Д. Ю. Диференційний підхід в лікуванні допечінкової форми портальної гіпертензії в дитячому віці [Електронний ресурс] / Д. Ю. Кривченя, О. Г. Дубровін, В. П. Притула, О. С. Годік // Науковий вісник Ужгородського університету. Сер. : Медицина. - 2009. - Вип. 36. - С. 108-110. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/UNUMED_2009_36_34 | |||
| 3. | 
Джума К. А. Стан імунної системи у дітей з допечінковою формою портальної гіпертензії після виконання різних типів портосистемного шунтування [Електронний ресурс] / К. А. Джума, О. Г. Дубровін, В. П. Притула, О. С. Годік, М. І. Іщенко // Український науково-медичний молодіжний журнал. - 2012. - № 3. - С. 42-49. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Unmmj_2012_3_14 | |||
| 4. |
Джума К. А. Імунний статус дітей з допечінковою формою портальної гіпертезії [Електронний ресурс] / К. А. Джума, В. П. Притула, О. С. Годік, М. І. Іщенко // Український науково-медичний молодіжний журнал. - 2012. - № 1. - С. 52-58. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Unmmj_2012_1_16 | |||
| 5. |
Дубровін О. Г. Малоінвазивне хірургічне лікування ахалазії стравоходу в дітей [Електронний ресурс] / О. Г. Дубровін, В. П. Притула, О. С. Годік, О. В. Метленко, В. П. Соручан // Хірургія дитячого віку. - 2015. - № 1-2. - С. 52-56. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Khdv_2015_1-2_12 Мета роботи - оцінити ефективність малоінвазивного хірургічного лікування ахалазії стравоходу (АС) в дітей. З травня 1999 р. по грудень 2014 р. на базі кафедри дитячої хірургії НМУ ім. О. О. Богомольця на лікуванні перебував 52 хворий з АС віком від 7 міс до 17 років (середній вік - 10,9 років). Серед пацієнтів переважали дівчата. Середній вік початку клінічних виявів - 8,3 року. Діагностика АС складалася з рентгенконтрастного та ендоскопічного досліджень стравоходу. У період із травня 1999 р. по січень 2013 р. під час вибору методу лікування АС в дітей перевагу віддавали кардіодилятації (КД) - 45 (86,5 %) хворих. Оперативне втручання виконано в 12 (23,07 %) пацієнтів з АС: у 4 випадках - як первинне оперативне втручання, у 8 хворих - після курсів пневматичної КД. З 2013 р. в практику впроваджено лапароскопічну міотомію за Геллером, яку виконали в 7 (13,4 %) хворих. У 2 випадках лапароскопічну міотомію провели як первинний метод лікування, та у 5 пацієнтів - після курсів КД, яка не принесла покращення хворим. За результатами обстеження хворих з (n - 52) АС, котрі перебували на лікуванні, визначили, що для пацієнтів з АС характерний вік звернення за допомогою - 10,9 року. Під час вивчення анамнезу захворювання виявили, що в 65,3 % випадках із моменту захворювання до визначення діагнозу минало від 1 до 3 років. Первинною ланкою лікування АС у 47 (92,2 %) дітей була пневматична КД. У 3 (6,4 %) випадках після одного курсу КД досягли стійкого клінічного ефекту з терміном спостереження до 5 років. У 44 (93,6 %) хворих після першого курсу КД в період до 6 міс одержували нестійкий клінічний ефект, пацієнти потребували подальшої КД протягом року. Проаналізувавши віддалені результати в період до 5 років, визначали, що всі 44 пацієнти проходили повторні курси КД - від одного до двох сеансів на рік з медикаментозною підримкою. У 7 випадках після трьох сеансів КД протягом року та рецидиву клінічних виявів АС виконано оперативне втручання - кардіоміотомію за Геллером з фундоплікацією. Оперативне втручання виконано в 12 хворих з АС: у 4 випадках - як первинне оперативне втручання. у 8 пацієнтів - після курсів пневматичної КД. У 5 випадках провели відкриту (лапаротомну) кардіоміотомію за Геллером з фундоплікацією за Ніссеном, в 1 із цих випадків фундоплікацію виконали за Дором. Лапароскопічну міотомію за Геллером з фундоплікацією за Дором виконали в 7 хворих (середній вік - 10,3 років). Лапаросокопічну кардіоміотомію в 2 випадках виконали як первинне хірургічне лікування в дітей, в 5 випадках - після КД. Висновки: лікування АС в дітей з добрими функціональними та косметичними результатами можливе завдяки впровадженню малоінвазивних методів. Лапароскопічна КД за Геллером з фундоплікацією за Дором - операція вибору під час лікування ахалазії в дітей з усіма перевагами малоінвазивного втручання. | |||
| 6. |
Притула В. П. Лапароскопічна хірургія в дітей із хворобою Гіршпрунга [Електронний ресурс] / В. П. Притула, М. І. Сільченко, С. Ф. Хуссейні, О. С. Годік, О. О. Курташ, А. С. Кузик // Хірургія дитячого віку. - 2015. - № 1-2. - С. 62-66. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Khdv_2015_1-2_14 Мета роботи - упровадити та вивчити ефективність використання лапароскопічної хірургії в дітей із хворобою Гіршпрунга (ХГ). За період із жовтня 2011 р. по січень 2015 р. проліковано 105 дітей із ХГ, використовуючи мініінвазивну техніку. Серед них 58 пацієнтів прооперовано за методикою трансанального ендоректального зведення (ТЕРТ - Transanal Endorectal Pull-Through) і 47 дітей - за допомогою методу лапароскопічно-асистованого ТЕРТ. Віком до 1 року прооперовано 10 (9,52 %) пацієнтів, від 1 до 3 років - 53 (50,48 %), від 4 до 5 років - 29 (27,62 %), старше 6 років - 13 (12,38 %) дітей. Ректальну форму агангліозу діагностовано у 76 (72,38 %) випадках, ректосигмоподібну - у 27 (25,71 %) і субтотальну - у 2 (1,91 %) пацієнтів. Для визначення діагнозу використовували результати загальноклінічних (ретельний анамнез, огляд, аналізи крові та сечі, електрокардіографія, ультразвукове дослідження внутрішніх органів) і спеціальних (іригографія, іригоскопія, пасаж контрасту шлунково-кишковим фактом, ректороманоскопія, колоноскопія, аноманометрія, гістологічні дослідження, визначення активності ацетилхолінестерази) методів дослідження. Тривалість лапароскопічно-асистованого ТЕРТ у дітей із ХГ становила 150 - 175 хв, час госпіталізації - 7 - 14 днів, довжина видаленої ділянки кишки - 20 - 60 см. Час спостереження в післяопераційний період - від 1 міс до 3 років. В 1 дитини виявили неспроможність колоанального анастомозу через активність пацієнта в ранній післяопераційний період, яку скорегували за допомогою відкритого етапного лікування. Усім дітям у віддалений період проведено реабілітаційне відновне лікування з добрими функціональними результатами. Висновки: лапароскопічно-асистоване ТЕРТ - одне із перспективних хірургічних втручань, яке можна використовувати у практиці дитячих хірургів за наявності необхідної кваліфікаційної підготовки та повноцінного технічного забезпечення. Сучасні методи використання ідентифікації агангліонарної ділянки та вториннозміненого сегмента кишки, що не функціонує, вище перехідної зони у пацієнтів із ХГ надає більше можливостей для визначення об'єму резекції ОК, що значною мірою впливає на добрі функціональні результати після зведення. Лапароскопічна асистенція створює кращі умови проведення трансанальної дисекції товстої кишки і робить цю операцію простішою та швидшою. | |||
| 7. | 
Дубровін О. Г. Безпосередні результати мезокавального шунтування у хірургічному лікуванні портальної гіпертензії у дітей [Електронний ресурс] / О. Г. Дубровін, О. С. Годік, В. П. Соручан, Л. Є. Янович // Клінічна хірургія. - 2016. - № 7. - С. 21–23. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/KlKh_2016_7_8 Проаналізовано ефективність мезокавального шунтування (МКШ) при лікуванні портальної гіпертензії у 69 дітей. Основним показанням до застосування МКШ було виникнення кровотечі з варикозно-змінених вен стравоходу та шлунка. МКШ застосовують у 53,6 % пацієнтів як варіант повторного оперативного втручання; воно забезпечує декомпресію системи ворітної вени у середньому на 30,9 %. Застосування МКШ дозволяє підвищити ефективність хірургічного лікування ПГ у дітей до 85,5 % у порівнянні з такою після роз'єднувальних операцій (36 %). | |||
| 8. |
Дубровін О. Г. Вибір вaріантів мезокавального шунтування залежно від особливостей будови спленомезентеріального конфлюенсу у дітей при портальній гіпертензії [Електронний ресурс] / О. Г. Дубровін, О. С. Годік, В. П. Соручан // Клінічна хірургія. - 2016. - № 10. - С. 55–57. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/KlKh_2016_10_16 | |||
| 9. | 
Дубровін О. Г. Оцінка декомпресійних властивостей мезокавального шунтування в хірургічному лікуванні портальної гіпертензії у дітей [Електронний ресурс] / О. Г. Дубровін, О. С. Годік, В. П. Соручан, Л. Є. Янович // Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина. - 2016. - Т. 6, № 4. - С. 34-38. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nkhpm_2016_6_4_7 | |||
| 10. |
Притула В. П. Діагностика та вибір методу хірургічного лікування дітей із подвоєнням травного тракту [Електронний ресурс] / В. П. Притула, Д. Ю. Кривченя, О. Г. Дубровін, В. Д. Письменний, М. І. Сільченко, О. О. Гришин, С. Ф. Хуссейні, О. В. Метленко, О. С. Годік, Р. В., Янович Л. Є., Міньковська О. М., Петрик С. М., Мамедов Р. В. Жежера // Хірургія дитячого віку. - 2017. - № 4. - С. 53-60. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Khdv_2017_4_12 Мета дослідження - розробити підходи до раціональної діагностики та вибору ефективних методів хірургічного лікування дітей із подвоєнням травного тракту (ПТТ). За період 1981 - 2016 рр. проліковано 59 дітей із ПТТ віком від 6 місяців до 18 років. Кістозний тип подвоєння виявлено у 44 (74,58 %), дивертикулярний - у 9 (15,25 %), тубулярний - у 6 (10,17 %) пацієнтів. Усім дітям проведено хірургічне лікування залежно від локалізації дублікатури. За подвоєння торакальної частини стравоходу виконали торакотомію (n = 3) або торакоскопію (n = 2) з видаленням подвоєної частини стравоходу. У дітей із подвоєнням абдомінальної частини стравоходу виконали лапаротомію (n = 5) та лапароскопію (n = 2), видалення подвоєної частини стравоходу з фундоплікацією за Ніссеном (n = 5) або Талем (n = 2). Дітям з подвоєнням шлунка зроблено лапаротомію (n = 8) чи лапароскопію (n = 4) та субсерозно видалено подвоєння із зашиванням дефекту. За кістозного подвоєння шлунка і дванадцятипалої кишки виконано резекцію шлунка за Більрот-1 (n = 1) та субсерозне видалення кістозного подвоєння із зашиванням дефекту (n = 2). За подвоєння дванадцятипалої кишки (n = 7) висічено кісти із зашиванням дефекту стінки. У разі довгих форм подвоєння тонкої кишки (n = 8) доцільними вважали економну резекцію кишки разом із ділянкою подвоєння і накладання анастомозу "кінець-у-кінець". У разі коротких форм подвоєння (n = 3) вдавалися до клиноподібної резекції кишки. В однієї дитини ефективною була енуклеація подвоєного відділу тонкої кишки. У разі подвоєння термінального відділу клубової кишки (n = 1) та за подвоєння сліпої кишки (n = 2) проводили резекцію подвоєння з інвагінаційним тонко-товстокишковим анастомозом. В усіх пацієнтів з подвоєнням товстої та прямої кишок (n = 9) проводили етапне хірургічне лікування з видаленням ураженого відділу кишечника. Віддалений період в усіх пацієнтів мав сприятливий перебіг. Діти - практично здорові, із доброю якістю життя. Висновки: подвоєння травного тракту - рідкісна хірургічна вада розвитку, остаточний діагноз якої встановлюється під час операції. Подвоєння зустрічаються в різних відділах травного тракту, найчастіше в товстій кишці (22,03 %), в шлунку і тонкій кишці (по 20,34 %), рідше - у стравоході та дванадцятипалій кишці. Кістозний тип подвоєння притаманний 74,28 %, дивертикулярний - 15,25 % і тубулярний - 10,17 % дітей з цією аномалією. Клінічні симптоми подвоєнь у дітей залежать від рівня та довжини ураження травного тракту. Найбільш доцільними допоміжними методами для виявлення подвоєнь різних відділів травного тракту у дітей є УЗД з допплерографією, КТ та МРТ. Характер хірургічного втручання у разі ПТТ у дітей залежить від локалізації, розмірів та анатомічної будови подвоєння. | |||
| 11. | 
Соручан В. П. Портосистемне шунтування, як метод лікування кровотеч при допечінковій формі портальної гіпертензії у дітей [Електронний ресурс] / В. П. Соручан, О. С. Годік // Актуальні проблеми сучасної медицини. - 2014. - Т. 14, Вип. 3. - С. 169-172. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/apsm_2014_14_3_42 | |||
| 12. |
Джума К. А. Вплив різних типів портокавального шунтування на стан імунної системи у дітей з допечінковою формою портальної гіпертензії [Електронний ресурс] / К. А. Джума, В. П. Притула, О. Г. Дубровін, О. С. Годік // Хірургія дитячого віку. - 2019. - № 2. - С. 41-49. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Khdv_2019_2_11 Мета роботи - вивчити характер і ступінь порушень з боку імунної системи у дітей з допечінковою формою портальної гіпертензії (ДфПГ) після різних типів портокавального шунтування. У дослідження включено 100 дітей, у яких оцінювали клітинну і гуморальну ланку імунної системи, фактори неспецифічного захисту, визначали основні імунопатологічні синдроми. У більшості дітей з ДфПГ виявлено напруженість гуморальної ланки імунітету (IgМ, IgA) і фагоцитозу, вторинний клітинний імунодефіцит зі зниженням загальної кількості лейкоцитів, лімфоцитів і субпопуляцій лімфоцитів (СD3+, СD4+, СD8+). Імунологічні показники хворих після сплено(супра)ренального Шунтування статистично достовірно були більш наближеними до вікових норм (<$E p~<<~0,05>) порівняно з показниками хворих після мезентерикокавального шунтування. Однак оперативне лікування істотно не покращує стану імунної системи у дітей з ДфПГ. Висновки: імунокорегуюча терапія хворим після мезентерикокавального та сплено(супра)ренального шунтування повинна бути спрямована на зменшення антигенного впливу на організм (ферменти, сорбенти та імуноглобуліни), покращення кілінгу бактерій, дезінтоксикацію (азоксимеру бромід) та активацію лейкопоезу (нуклеїнат натрію).Мета роботи - вивчити характер і ступінь порушень з боку імунної системи у дітей з допечінковою формою портальної гіпертензії (ДфПГ) після різних типів портокавального шунтування. У дослідження включено 100 дітей, у яких оцінювали клітинну і гуморальну ланку імунної системи, фактори неспецифічного захисту, визначали основні імунопатологічні синдроми. У більшості дітей з ДфПГ виявлено напруженість гуморальної ланки імунітету (IgМ, IgA) і фагоцитозу, вторинний клітинний імунодефіцит зі зниженням загальної кількості лейкоцитів, лімфоцитів і субпопуляцій лімфоцитів (СD3+, СD4+, СD8+). Імунологічні показники хворих після сплено(супра)ренального Шунтування статистично достовірно були більш наближеними до вікових норм (<$E p~<<~0,05>) порівняно з показниками хворих після мезентерикокавального шунтування. Однак оперативне лікування істотно не покращує стану імунної системи у дітей з ДфПГ. Висновки: імунокорегуюча терапія хворим після мезентерикокавального та сплено(супра)ренального шунтування повинна бути спрямована на зменшення антигенного впливу на організм (ферменти, сорбенти та імуноглобуліни), покращення кілінгу бактерій, дезінтоксикацію (азоксимеру бромід) та активацію лейкопоезу (нуклеїнат натрію). | |||
| 13. |
Вороняк Д. І. Ефективність етапного ендоскопічного лігування варикозно розширених вен у дітей з портальною гіпертензією [Електронний ресурс] / Д. І. Вороняк, О. С. Годік, І. В. Коломоєць, О. Г. Дубровін // Клінічна хірургія. - 2019. - Т. 86, № 10. - С. 24-27. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/KlKh_2019_86_10_6 Мета роботи - оцінити ефективність першого сеансу ендоскопічного лігування варикозно розширених вен стравоходу у дітей з портальною гіпертензією (ПГ) за даними ендоскопічного обстеження. Ендоскопічне лігування варикозно розширених вен стравоходу було виконане 24 пацієнтам з ПГ з метою профілактики кровотечі з варикозно розширених вен. Зменшення ступеня варикозно розширених вен після першого сеансу лігування спостерігали у 14 (58,33 %) дітей, ерадикацію варикозно розширених вен - у 5 (20,83 %) з них. У 1 (4,17 %) пацієнта виникло ускладнення (кровотеча) в момент накладання лігатури. У 2 (8,33 %) пацієнтів виникла кровотеча з варикозно розширених вен шлунка до контрольної ендоскопії. Висновки: ендоскопічне лігування є безпечним та ефективним методом профілактики кровотеч з варикозно розширених вен стравоходу у дітей з ПГ, а також дозволяє контролювати ступінь варикозу на етапах лікування ПГ. Навіть після першого сеансу ендоскопічного лігування в середньому зменшувався ступінь варикозу стравоходу (p << 0,05). Після ендоскопічного лігування зменшувався також ризик виникнення кровотечі з варикозно розширених вен: p = 0,05, відношення ризиків дорівнює 0,14 (95 % вірогідний інтервал 0,04 - 0,56). | |||
| 14. | 
Омельченко Л. І. Синдром компресії черевного стовбура аорти (MALS-синдром): клінічна презентація та складності діагностики в дитини підліткового віку [Електронний ресурс] / Л. І. Омельченко, О. М. Муквіч, Н. М. Вдовіна, О. С. Годік, А. В. Палійчук, О. А. Бельська, Т. А. Людвік // Український журнал перинатологія і педіатрія. - 2020. - № 2. - С. 107-113. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/perynatology_2020_2_17 Синдром компресії черевного стовбура аорти (MALS-синдром) виникає внаслідок здавлювання черевного стовбура аорти серединною дугоподібною зв'язкою діафрагми або її внутрішніми ніжками та характеризується різного ступеня вираження абдомінальним болем, втратою маси тіла, у частини хворих спостерігаються симптоми вегетативної дисфункції та транзиторна некон'югована гіпербілірубінемія. Частота аномалій будови аортального отвору діафрагми становить 10 - 24 %, проте клінічна симптоматика MALS-синдрому відмічається тільки в 0,4 - 1,0 % випадків, найчастіш е у пацієнтів підліткового та молодого віку, переважно жіночої статі, астенічної тілобудови. Наведено клінічний випадок дівчинки із синдромом компресії черевного стовбура аорти, госпіталізованої до педіатричного відділення для дітей старшого віку ДУ "Інститут педіатрії, акушерства і гінекології імені академіка О. М. Лук'янової НАМН України" зі скаргами на підвищення температури тіла до фебрильних цифр, виражений біль у животі протягом тривалого часу, рефрактерний до знеболювальних та спазмолітиків, а також на епізоди діареї, закрепів, нудоти, блювання, запаморочення, непритомності, тахікардії, схуднення. З анамнезу відомо, що дитину неодноразово обстежено в клініках за місцем проживання, встановлено діагноз хронічного гастродуоденіту, синдрому вегетативної дисфункції, призначено патогенетичну, симптоматичну терапію без значного ефекту. У зв'язку з нападами пароксизмальної тахікардії заплановано радіочастотну катетерну абляцію. При госпіталізації - стан середнього ступеня тяжкості, звернуто увагу на блідість, астенізацію, адинамічність дитини, виражений абдомінальний больовий, диспепсичний синдром, тахікардію. Під час обстеження - загальноклінічні, біохімічні показники в межах фізіологічної норми. За даними езофагогастродуоденоскопії виявлено ознаки рефлюкс-езофагіту, еритематозної гастропатії, дуоденогастрального рефлюксу II ст. За даними ультразвукової діагностики органів черевної порожнини не встановлено патологічних змін. За даними гідросонографії верхніх відділів травного тракту виявлено ознаки вираженого дуоденостазу з неможливістю виключити динамічну верхню кишкову непрохідність; ознаки рефлюкс-езофагіту, гастродуоденопатії, гастроптозу. У зв'язку з вираженим абдомінальним больовим синдромом, схудненням, збереженням закрепів, явищами часткової кишкової непрохідності проведено комп'ютерну томографію органів черевної порожнини та малого тазу, за даними якої виявлено компресію черевного стовбура аорти серединною дугоподібною зв'язкою діафрагми, калібр судини в ділянці устя - 3 мм, дистальніше - калібром до 6 мм. Після клінічного та параклінічних обстежень дитину скеровано на консультацію до хірургів, проведено лапароскопічну декомпресію черевного стовбура аорти. Дівчинку оглянуто через 1,5 місяця після хірургічного втручання, відмічено значне поліпшення стану дитини: зменшення абдомінального больового, диспепсичного синдрому, регрес нападів тахікардії, покращення апетиту. Дівчинці рекомендовано продовжити дотримуватися дієтичних рекомендації, а також спостереження педіатра і дитячого хірурга. | |||
| 15. |
Годік О. С. Оцінка ендоскопічних та хірургічних методів лікування допечінкової форми портальної гіпертензії у дітей [Електронний ресурс] / О. С. Годік, Д. І. Вороняк, І. В. Коломоєць, Л. О. Трембач, Л. Є. Янович, О. Г. Дубровін // Хірургія дитячого віку. - 2020. - № 2. - С. 29-35. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Khdv_2020_2_6 Хірургічні методи лікування портальної гіпертензії (ПГ) у дітей дають змогу досягти стійкого ефекту в профілактиці кровотеч із варикозно розширених вен (ВРВ) та зниженні тиску в портальній системі. Дискутабельним залишається питання щодо можливості поєднання методів ендоскопічного та хірургічного лікування з метою підвищення ефективності профілактики кровотеч із ВРВ при ПГ у дітей. Мета роботи - визначити оптимальну тактику профілактичного лікування кровотеч із ВРВ у дітей із допечінковою формою ПГ. Дизайн дослідження - ретроспективне когортне. Проаналізовані дані 84 пацієнтів з ПГ, які обстежувалися та лікувалися протягом 2016 - 2019 рр. у НДСЛ "ОХМАТДИТ". У дослідження увійшли пацієнти віком до 18 років з допечінковою формою ПГ та наявністю ВРВ стравоходу та шлунка із загрозою кровотечі з них. Відповідно до обраного методу профілактичного лікування було сформовано дві групи - хірургічного та ендоскопічного лікування. Основними змінними дослідження було обрано досягнення ерадикації ВРВ стравоходу та кількість рецидивів кровотеч. Висновки: ендоскопічне профілактичне лікування порівняно з хірургічним може бути ефективнішим щодо ерадикації ВРВ стравоходу (p = 0,005). Ендоскопічне лікування має меншу частоту та важкість виникнення післяопераційних ускладнень порівняно з хірургічним лікуванням (p << 0,001). Оптимальною тактикою профілактичного лікування допечінкової форми ПГ у дітей є комбінація ендоскопічного та хірургічного методів лікування для досягнення повноти лікування. Дослідження виконані відповідно до принципів Гельсінської Декларації. Протокол дослідження ухвалений Локальним етичним комітетом всіх зазначених у роботі установ. На проведення досліджень було отримано інформовану згоду батьків, дітей. | |||
| 16. |
Дєгтярьова Д. С. Капошиформна гемангіоендотеліома печінки в новонародженого: клінічний випадок [Електронний ресурс] / Д. С. Дєгтярьова, І. М. Бензар, О. С. Годік, С. О. Ребенков // Хірургія дитячого віку. - 2020. - № 2. - С. 78-84. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Khdv_2020_2_14 Капошиформна гемангіоендотеліома (КГЕ) згідно оновленої класифікації ISSVA 2018 належить до локально-агресивних пухлин. У більшості випадків - приблизно у 79 %, перші клінічні прояви КГЕ виникають у періоді новонародженості. У випадку локалізації КГЕ в печінці, ця симптомна пухлина має тенденцію до клінічно-злоякісного перебігу з високим рівнем розвитку загрозливих для життя ускладнень та смертності. Серед таких ускладнень домінують прояви синдрому Казабах-Мерітт, внутрішньочеревних кровотеч, серцевої недостатності з розвитком дихальних розладів. Для лікування використовуються різні підходи, але стандартизованого підходу до лікування КГЕ та її ускладнень не існує. Для остаточної верифікації діагнозу необхідно провести імуногістохімічне дослідження тканин судинної пухлини на маркери проліферації ендотелію судин - CD-31 та CD-34. При цьому слід зважати, що диференціальна діагностика судинних новоутворень печінки ускладнюється недоцільністю проведення біопсії судинного новоутворення печінки в зв'язку з ризиком виникнення масивної кровотечі або провокуванням неконтрольованого росту пухлини. Запорукою успіху діагностики та лікування КГЕ печінки є обізнаність дитячих хірургів, педіатрів та неонатологів про цю патологію, ретельній аналіз клінічних проявів, результатів клінічних та візуалізаційних методів дослідження, таких як комп'ютерна томографія або магнітно-резонансна томографія. Наведено клінічний випадок комплексного лікування капошиформної гемангіоендотеліоми печінки у новонародженого з використанням вінкристину, що забезпечило можливість радикального хірургічного видалення судинної пухлини. Надано огляд сучасної літератури. Дослідження виконані відповідно до принципів Гельсінської Декларації. Протокол дослідження ухвалений Локальним етичним комітетом всіх зазначених у роботі установ. На проведення досліджень отримано інформовану згоду батьків дитини. | |||
| 17. |
Вороняк Д. Застосування ендоскопічного лігування та порто-системного шунтування на етапах лікування дітей з портальною гіпертензією [Електронний ресурс] / Д. Вороняк, О. Годік // Український науково-медичний молодіжний журнал. - 2021. - № 1. - С. 43-50. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Unmmj_2021_1_7 | |||
| 18. |
Левицький А. Ф. Еволюція методик хірургічної корекції лійкоподібної деформації грудної клітки в дітей: одноцентровий досвід [Електронний ресурс] / А. Ф. Левицький, В. М. Пилипко, О. С. Годік, О. В. Бебешко // Хірургія дитячого віку. - 2021. - № 4. - С. 38-43. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Khdv_2021_4_7 Лійкоподібна деформація грудної клітки (ЛДГК) у дітей є найпоширенішою патологією серед ортопедичних захворювань передньої грудної стінки. На сьогодні у світі основним напрямом наукових досліджень, щодо хірургічної корекції цієї патології є безпека пацієнта під час операції та впровадження мініінвазивних методик. Мета роботи - провести порівняльний аналіз результатів торакопластики в дітей з ЛДГК унаслідок застосування різних хірургічних технік для зменшення травматичності й тривалості оперативного втручання та крововтрати; дослідити оптимальні результати корекції для пришвидшення психофізичної адаптації після операції Nuss. Проаналізовано лікування 289 пацієнтів, оперованих із приводу ЛДГК в ортопедотравматологічному відділенні Національної дитячої спеціалізованої лікарні "ОХМАТДИТ". Відповідно до застосованих методик торакопластики пацієнтів поділено на три групи: у 1-й групі (n = 112) корекцію ЛДГК проведено за допомогою операції Nuss із субксифоїдним доступом і тактильним контролем під час проведення загрудинної пластини; у 2-й групі (n = 79) виконано операцію Nuss під торакоскопічним контролем, де одну Т-подібну пластину з додатковим латеральним стабілізатором імплантовано і закріплено на ребрах за допомогою розсмоктувального шва або проволоки; у 3-й групі (n = 98) хірургічне лікування ЛДГК виконано за допомогою процедури Nuss під торакоскопічним контролем із застосуванням фіксатора, що складається з двох загрудинних пластин-дуг, з'єднаних між собою за допомогою латеральних планок, система "Міст". Висновки: методика мініінвазивної корекції ЛДГК (MIRPE), операція Nuss, із застосуванням торакоскопічної візуалізації та тимчасової елевації грудини під час проведення фіксаторів є безпечним та ефективним способом торакопластики. Використання двох пластин (система "Міст") під час мініінвазивної корекції є операцією вибору в дітей-підлітків з ЛДГК. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом зазначених у роботі установ. На проведення досліджень отримано інформовану згоду батьків дітей. | |||
| 19. |
Бензар І. М. Лікування лімфатичних мальформацій у дітей: 10-річний досвід [Електронний ресурс] / І. М. Бензар, А. Ф. Левицький, Д. С. Дєгтярьова, О. С. Годік, О. Г. Дубровін // Хірургія дитячого віку (Україна). - 2022. - № 2. - С. 5-14. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Khdv_2022_2_3 | |||
| 20. |
Годік О. С. Моделювання допечінкової портальної гіпертензії та вплив депорталізації печінки на її тканину [Електронний ресурс] / О. С. Годік // Клінічна хірургія. - 2022. - Т. 89, № 7-8. - С. 35-40. Мета роботи - на моделі допечінкової портальної гіпертензії, створеній шляхом часткової перев'язки ворітної вени у щурів, оцінити вплив часткової депорталізації печінки на її тканину. Дослідження проведено на 35 щурах - самцях лінії Вістар віком 4 - 6 тижнів. У 15 тварин виконано часткову перев'язку ворітної вени з формуванням стенозу, у 15 - хибне лігування, контрольну групу склали 5 інтактних тварин. Отримано чіткі закономірності між частковою перев'язкою ворітної вени і критичним (летальним) зниженням портопечінкової перфузії. Використана модель допечінкової портальної гіпертензії шляхом часткової перев'язки ворітної вени призводить до часткового зниження портопечінкової перфузії з розвитком кавернозної трансформації ворітної вени та дистрофічними змінами гепатоцитів з подальшими фіброзними змінами паренхіми печінки. Висновки: діапазон ступеня звуження ворітної вени 52 - 59 % оптимальний для формування у щурів лінії Вістар віком 4 - 6 тижнів допечінкової портальної гіпертензії з розвитком зональної жирової паренхіматозної дистрофії печінки та балонної дегенерації гепатоцитів з подальшим розвитком фіброзу.  Зміст випуску  Реферативна база данихПовний текст публікації буде доступним після 01.09.2024 р., через 103 днів | |||
| ||||
Попередній перегляд: 
 |
| Відділ наукової організації електронних інформаційних ресурсів |
 Пам`ятка користувача |